Кліо
|
Каталог статейІнтерактивні методи навчання на уроках історії Ефективність процесу навчання значною мірою зумовлена методами його реалізації. Оскільки головною метою навчання демократії у школі є формування в учнів навичок брати участь у суспільному житті та впливати на його хід, то значною мірою воно повинно відходити від традиційної форми викладання. Тому ,поряд із традиційними методами,доцільно використовувати новітні , що ґрунтуються на таких засадах:
Роль інтерактивних методів навчання у процесі педагогічної взаємодії вчені дослідники , та педагоги-практики визначають по різному : одні вбачають у них панацею,котра розв’язує усі проблеми навчального процесу , інші – вагомий додаток до системи методів навчання , а дехто – інструмент , який дозволяє значно урізноманітнювати досить однотипну форму пізнання дійсності. Навчання – ключ до успіху в майбутньому . Щоправда ,розуміють це далеко не всі. Унаслідок величезних соціальних , політичних та технологічних змін , що відбулися за останні роки, світ і наша держава переживає не найкращі часи. І тому , мабуть, настала пора вносити зміни і в процес навчання, переводячи його в режим активного, більше того інтерактивного простору. Отже,спробуємо визначити поняття «інтерактивне навчання». Лінгвістичне тлумачення в іншомовних словниках свідчить , що поняття «інтерактивність» прийшло до нас з англійської мови. «Interactive»- той, який взаємодіє, впливає, один на одного. Українською мовою його можна витлумачити так : спосіб вести бесіду, діалог з чим-небуть ( книги,комп’ютер) або ким-небудь (учень, учитель). Таке тлумачення дає змогу говорити про інтерактивне навчання як діалогічне, що забезпечує в середній школі взаємодію педагога та учня. Слід зазначити що термін «інтерактивна педагогіка» порівняно новий: його увів у 1975 році німецький дослідник Ганс Фріц.У працях цього вченого мета інтерактивного процесу – змінити й поліпшити моделі поведінки його учасників.Аналізуючи власні реакції та реакції партнера , учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її ,що дає змогу говорити про інтерактивні методи як процес інтерактивного виховання. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії,перебування в режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно , у дослівному розумінні інтерактивними можна назвати ті методи, у яких , хто навчається, є учасником , що здійснює щось : говорить , керує, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем , а бере активну участь у тому , що відбувається. Отже, інтерактивними є ті методи , які здійснюються шляхом активної взаємодії учнів у процесі навчання . Вони дають змогу на основі внеску кожного з учасників процесу навчання у спільну справу , отримати нові знання й організувати спільну діяльність від окремої взаємодії до широкої співпраці. В інтерактивному навчанні учні навчають один одного , їх відмінністю є діалогічний , чи скоріше «полілоговий» характер. Навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів-навчання , взаємонавчання , де учень і вчитель є рівноправними , рівнозначними суб’єктами навчання . Педагог виступає лише в ролі організатора процесу навчання . Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій , використання рольових ігор , спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь , виробленню цінностей ,створенню співробітництва , взаємодії , дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу. Не випадково , що ініціаторами поширення інтерактивного навчання в Україні виступили вчені , викладачі і методисти , пов’язані з вивченням і викладанням суспільних дисциплін, де традиційні методи навчання не можуть забезпечити реалізацію сучасних завдань освіти. Інтерактивні методи не є зовсім новими для української школи . Частково вони використовувалися ще в перші десятиріччя минулого століття й були поширенні в педагогіці та практиці української школи . В 20-ті роки діяла школа Рівіна , де застосовували ці методи . Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти у 70-80 –х рр. ХХ ст. в працях В.Сухомлинського, В.Шаталова , Є. Ільїна, теорії розвивального навчання. Однак в радянські роки , це було радше винятком , ніж правилом. У Західній Європі та США групові форми роботи учнів активно розвивалися та удосконалювалися. Коли сягнути ще глибше в історію виникнення та розвиток інтерактивного методу , то можна побачити , що ще Конфуцій більше 2000 років тому виголошував : « те, що я чую, я забуваю; те , що я бачу, я пам’ятаю;те ,що я роблю, я розумію». Щоправда , наполягати, що великий китайський філософ мав на увазі інтерактивність було б некоректно . Але все можливе. Сьогодні, багато вчителів , і я в їх числі уже відкрили для себе переваги інтерактивних методів навчання , які допомагають створити атмосферу творчої невимушеності й допомагають кожній дитині виявити свої можливості. Державна національна програма «Освіта»(Україна ХХІ ст.) орієнтує всю систему освіти на формування освіченої творчої особистості. Це повинен бути учень зі стійким інтересом до історії, загальною ерудицією , широкими й міцними знаннями здобутими на уроках і під час позакласної роботи . Схильність учнів до активної творчої діяльності формується на уроках різних типів, на яких учителі використовують досягнення передових педагогічних технологій , інновацій, сучасних методів та прийоми навчання, Нагромаджений в Україні та за кордоном досвід переконливо свідчить , що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дають змогу учням:
Інтерактивні технології на уроках історії дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу . Учні опановують всі рівні пізнання (знання, розуміння,застосування , аналіз,синтез , оцінка).Змінюється і роль учнів : вони стають активними, приймають важливі рішення. Метод інтерактивного навчання передбачає : поділ класу на групи , постановку проблем , опора на учнівський досвід та мінімальні базові знання з теми , створення на уроці атмосфери співробітництва учнів і вчителя , емоційне піднесення й почуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань , формувань вмінь і навичок , розкриття здібностей учнів. Особливо ефективним на уроках історії є робота в малих групах , яка дозволяє учням набути навички необхідні для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді . Ідеї вироблені в групі допомагають учасникам бути корисним один для одного. В класах де рівень навчальних знань низький доцільно використовувати «Діалог Рівіна». Робота за цією методикою передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Для вивчення абзацу необхідно спочатку з’ясувати його суть, а потім виокремити головну думку. Цей метод є містком для формування більш складних умінь у читанні пункту , сторінки, розділу. Дуже актуальним є обговорення проблеми у формі дебатів,дискусії.Питання для дискусії повідомляються завчасно . Роль учителя полягає в тому , щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил , а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вас експерта або відповідача на питання.До дискусії потрібно залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Ці методи можна використовувати під час закріплення знань, для вирішення якоїсь проблеми пов’язаної з тою чи іншою історичною подією чи явищем. Дискусію можна провести у формі «Аквріуму»,коли участь приймають спочатку всі учні класу поділені на малі групи , а потім лідери цих груп відстоюють позицію своєї групи у відповідності до отриманих настанов. Метод «вільних дебатів» дає змогу продемонструвати знання , поділитися досвідом , ідеями. Використання цієї форми дискусії має на меті навчити учнів висловлювати свої погляди спокійно, у товариській атмосфері . Учасники дискусії повинні вміти подати аргументи «за» чи «проти» ідеї , що її обговорюють; переконати своїх опонентів у правильності своєї позиції за допомогою чіткої аргументації. Час виступу обмежений та однаковий для всіх. Це сприятиме формуванню в учнів вмінь лаконічно висвітлювати свою думку. Дуже цікавим може бути урок історії чи економіки , коли на ньому використовуватимуться методи рольових ігор, міні-вистав, моделювання ситуацій. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням , так і вчителю . Таким чином ,досягається триєдина мета навчального процесу . Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, проте, як відомо,викладання історії зведено до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій. Наприклад під час повторення теми «Україна в умовах незалежності» в 11 класі можна провести міні-гру , надавши кожній навчальній групі соціальний статус: група бізнесменів, учителів, безробітних , пенсіонерів, тощо, запропонувавши відреагувати на такі рішення уряду , як підвищення податку на прибуток , закриття збиткових підприємств, підвищення розмірів пенсії тощо. Такі уроки проходять в невимушеній і цікавій атмосфері. Звичайно не можна забувати і про класичні уроки-семінари, які передбачають обговорення самостійної роботи учнів над джерелами інформації, в тому числі й додатковими. Методів є дуже багато це і «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Прес-конференція» та інші. Всі вони по своєму цікаві і потрібні . Застосування іх на уроках історії сприятиме кращому засвоєнню знань , розвитку логічного мислення , самостійності, формування громадської позиції учнів. Навчання історії в школі , передусім ,має спиратися на досвід учнів, на знання почерпнуті з життя суспільства. Дж. Дьюї писав :« Якщо її(історію) брати просто як історію , то тоді вона відкидається у далеке минуле , стає мертвою і нерухомою . Лише тоді вона набуває певного значення , коли її розглядають як образ соціального життя людини та розвиток людства . Однак,я вважаю , що її в такому розумінні не можна вивчати , якщо одночасно не вводити дитину безпосередньо в соціальне життя» Без практичної роботи у класі , в навчальному закладі та за його межами , підготовка молоді до активного громадського життя матиме лише теоретичний характер. Тому для підвищення ефективності демократичної освіти в навчально-виховному процесі доцільно використовувати різні види діяльності. Зокрема , це може бути інтерв’ю з активними людьми. Спостереження та інтерв’ю можуть бути основою для таких видів роботи , як формування власної точки зору на певну тему, створення дослідницького проекту, реалізація можливостей суспільних служб , участь у передвиборчій кампанії. Створення ігрового уряду і моделювання його діяльності допоможуть учням виробити уміння приймати рішення , стати в майбутньому активним громадянином своєї країни та приймати участь в управлінні нею. Набагато важливіше навчити , ніж просто розповісти .Хоча останній метод набагато простіший , доступніший і, безумовно , швидший. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати , і вони забудуть це ще швидше . Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня . Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація , самі по собі, ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного навчання. Хомич Л.М.
«Інноваційні технології» - головний чинник формування успішної особистості. Давним-давно філософ сказав ,що знання можуть бути купою каміння ,що задавило особистість, але водночас знання можуть стати вершиною піраміди , на якій стоїть ОСОБИСТІСТЬ. Духовне оновлення нашої держави,процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості ,багатогранного розвитку особистості ,її обдарованості . Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики,але і як соціальна необхідність .Я- вчитель ,і тому переконана , що моя робота ,знання та вміння необхідні людям , яким завтра вступати в самостійне життя . Саме тому прагну створити людину ,конкурентоздатну взаємодіяти зі світом ХХІ ст.. Змінюються цілі і завдання , що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві , поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтована , традиційні методи змінюються інноваційними . Навчальний процес сьогодні повинен бути орієнтований на особистість учня і враховувати його індивідуальні особливості та здібності. Використання новітніх технологій у сучасному суспільстві стає необхідним практично в будь-якій сфері діяльності людини. Оволодіння навичками цих технологій ще за шкільною партою багато в чому визначає успішність майбутньої професійної підготовки нинішніх учнів. Сьогодення вимагає від освіти не забезпечення учнів певною сумою знань , а вміння отримувати знання самостійно , що можна забезпечити використанням не тільки однієї технології , а цілим комплексом технологій . Найбільш вдало ,на мою думку , сукупність певних технологій навчання можна застосовувати під час створення проектів .У основі методу проектів лежить розвиток учнівських пізнавальних навичок , уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення . Метод проектів передбачає самостійну діяльність учнів( індивідуальну,парну,групову)- яку вони здійснюють впродовж певного часу з метою розв’язання певної проблеми. Інтерактивні технології навчання допомагають розвивати креативні якості особистості учня:фантазію, натхнення,ініціативу,нестандартність, наявність власної точки зору , такі риси допоможуть і в подальшому житті . Застосовую такі методи , як «Мікрофон», «Мозковий штурм» ,»Метод прес», « Робота в парах»,які допомагають розвивати критичне мислення учнів . Це зважений і вдумливий розгляд різних , а часом і протилежних підходів і розумінь проблеми з метою прийняття обґрунтованих рішень та формулювання оцінок. З метою забезпечення інформаційного навчального середовища застосовую під час занять комп’ютер та інформаційні технології. Серед них власні презентації та презентації створенні учнями,комп’ютерні діафільми з елементами анімації. На мій погляд , презентація – це зручна конструкція , в якій легко орієнтуватися та яка здатна реалізувати багато проблем у процесі навчання ,а саме : Полегшувати підготовку вчителя до уроку та залучати до цього процесу учнів; Розширювати можливості ілюстрованого супроводу уроку,подавати історичні відомості про видатних вчених,історичних діячів,правителів,тощо; Реалізовувати ігрові моменти на уроках; Організовувати самостійні ,дослідницькі , творчі роботи , проекти , реферати на якісно новому рівні. Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки міцних та глибоких знань , а й вміння розвивати інтелектуальні , творчі здібності . самостійно набувати нові знання та працювати з різними джерелами інформації. Ігрові моменти на уроках дозволяють підвищити інтерес учнів до предмету , зробити уроки різноманітними,більш цікавими,активізувати навіть пасивних учнів. З цією метою я використовую різні види ігор ,серед яких «Снігова куля».»Так-Ні»,»Вилучи зайве».,кросворди, ребуси, загадки , вікторини. Звичайно ,міцні знання необхідні . але важливо , щоб ці знання не стали самоціллю , а перетворювалися на засіб розвитку особистості , створили передумови до вдосконалення здібностей та застосування їх в майбутньому . дорослому житті.
Йде по світу весна без війни ,
Період 1939-1945 років в історії західноукраїнських земель настільки насичений подіями, що про кожне село того часу можна видати окрему книжку. Спробуємо бодай коротко описати ті трагічні й героїчні сторінки нашої історії. Список ветеранів Великої Вітчизняної війни , які проживали у нашому селі.
«Без здоров'я і мудрість незавидна, і мистецтво бліде, і сила в’яне, і багатство без користі, і слово безсиле» а ( Герофіл ) Душа дитини – жовтий соняшник, До сонця тягнеться щомить, Та на душі тоді лиш сонячно, Коли нічого не болить, Коли дитина загартована, Здорова й сильна, не сумна, Тоді наука їй – як золото, А світ - як казка чарівна. Плекаймо, вчителі, той соняшник, Нехай здоровим він зроста, Обличчям тягнеться до сонечка, Корінням – вглиб землі вроста. (СамохінМ.В. ) Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і цей процес розпочинається саме зі шкільної парти. Час змінює стандарти, стереотипи, потреби, і сьогодні школа теж потребує реформування. А це довгий, клопітливий процес. Людина тим і відрізняється від комахи та бджоли, що будує не за існуючими, природніми інстинктами, а за народженими творчістю проектами у баченні прекрасного та гармонійного. Колись метою школи було навчити якомога більше людей читати та писати. Зараз - це рівень початкової школи. А загальні цілі – зовсім інші. У школі викладається безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже безмежний (телебачення, радіо, інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань. А метою сучасної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки. Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової як фізично, так і духовно. Тому кожна школа сьогодні шукає свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та виховання. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо вивчення шкільних дисциплін у 2012-2013 навчальному році (Лист МОНмолодьспорту від 01.06.2012 року № 1/9-426) важливою ознакою сучасного уроку є використання здоров’язберігаючих технологій . Національна Доктрина розвитку середньої освіти України в ХХ столітті передбачає вирішення таких проблем : - виховання морально та фізично здорової людини; - формування в учнів наукового світогляду, уявлення та розуміння наукової картини світу живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв’язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, цінування власного життя та життя інших. Здоров’я, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад . Отже, здоров’я – єдність фізичного, психічного, духовного, соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров’я, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад. |
