ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ
МЕТА ЗАХОДУ : ознайомити учнів з причинами та наслідка-
ми голодомору в Україні 1932-33 рр.,
спонукати учнів до самивоховання та
самовдосконалення.,
виховувати в учнів почуття справедливості
та співпереживання.,
виховувати послідовні демократичні пере-
конання ,вміння легальними засобами захи-
щати загальновизнані суспільні цінності.
ОБЛАДНАННЯ : книга-меморіал «Голод-33», чорна хлібина
з чорною стрічкою, колоски,виставка доку-
ментів та літератури про голодомор, свічки ,
вишитий рушник, фото-слайди .
ЕПІГРАФ : « Землякам моїм старим , молодим і нена-
родженим – жертвам голодомору 1932-33 рр. –
присвячується…»
Жінка-Пам’ять.
Народе мій ! пам’ять знову відродилась ,
Прийшла з остогидлого життя ,
Щоб свічкою новою запалала
Душа зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просити.
Воскресни дух ! Я всіх вас заклинаю
Людської пам’яті свічку запалити.
(Запалює свічку на короваї)
Слово вчителя.
Страшний 1933 рік…У Москві –демонстрація , веселі обличчя. Холодна посмішка « вождя народів» із трибуни Мавзолею.Люди ,сповненні ентузіазму ,несуть портрети Сталіна ,звучать марші , а в цей час в Україні гуляє смерть .Кордони закриті військами. Відіслано понад 100 тис. комуністів для заготівлі зерна. Хліб береться « будь- який і де завгодно» , причому репресивними методами. Моторошно подумати ,але навесні 1933 року в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17.Пішов голод Україною .Смерть косила людей .Помирали на всеплодючих чорноземах шанованої світом житниці. Просто неба , на шляхах , у холодних хатах і на лавах вокзалів.Голод забрав тих , хто за шмат хліба не вмів торгувати святинею, спекулювати, красти , вбивати,щоб вижити.
Читець 1.
Тепер перенесімося думкою і уявою в роки тридцяті двадцятого століття. Україна. Літа 1933 –го року від Різдва Христового був великий голод.
Не було тоді ні війни ,ні посухи , ні потопу . А була тільки зла воля одних людей проти інших . І ніхто не знав ,скільки невинного люду зійшло в могилу. Старих , молодих ,дітей і ще ненароджених – у лонах матерів.
Читець 2.
В історії пером швидким
Писались гімни і хорали,
А ті пекучі сторінки
З історії повикидали.
В руках , що виростили хліб ,
Не залишили і зернини.
Ні , рід наш в горі не осліп-
Ти все згадаєш , Україно !
Згадай же ти , щоби воздать
Близьким і дальним людоморам .
Хоч радість легше пам’ятать ,
Та треба пам’ятать і горе.
Читець 3.
Тихо,як свіча, догорів народ . Бо не мав меча на чужих заброд.
Бо Господь йому скинув з неба плуг , дав покірний дух.
Обдирали селян , наче липку .
Мав коня –то вже був з куркулів.
Супротивник – в Сибір. Там крізь шибку
Скільки глянеш – дроти таборів.
В таборах – той ,що землю леліяв.
У буремні відстояв грудьми.
Вождь «великий» всю тундру засіяв
З України моєї кістьми.
(звучить «Реквієм» А. Моцарта )
Слово вчителя
На 12 з’їзді Комуністичної партії України в січні 1934 року відверто було виявлено мету голоду.Виголошуючи звіт . секретар ЦК(б)У Постишев зая-
вив : «1933 рік був роком розгрому української контрреволюції… партія провела геркулесову роботу по ліквідації націоналістичних елементів на Україні.» Отже. Це було покарання не лише за небажання вступати до колгоспів . а й винищення національного духу і всіх його і всіх його проявів у житті народу.
Перегляд фото – презентації про голодомор
Читець 4
Спогади очевидців подій
Село Рудне . Київська обл. «Померли у Миколайчукових дід з бабою. Від голоду вони опухли і здавалися величезними. Синок вже не ходив і не говорив . А дівчинка від голоду почала пальчики обгризати . Побачила мати.
Збожеволіла.Напоїла дітей зіллям і сама випила . До ранку повмирали всі.»
Вінниччина. « Восени померли батько й мати , бо все віддавали дітям. Залишилися дві сестричи. Старша Надійка взяла молодшу на руки і пішла з нею на поле, шукати колоски. Довго ходили . Знайшла 3 колоски. Побачив це голова сільради . Довго бив Надійку ногами , аж кров пішла горлом. Вбили дитину за три колоски.А менша так і померла на полі.»
Читець 1.
На відзначення глибокої скорботи і всенародного болю маємо гідно вшанувати пам’ять тих великомучеників – жертв небаченої в історії людства голодомору . Це наш святий обов’язок. Схилімо в глибокій пошані голови. Вічна пам’ять батькам і матерям , братам і сестрам , дідусям і бабусям, усім , хто став безневинною жертвою нелюдського злочину.
Вшануймо їхню пам’ять спільною молитвою.
( Спільне читання молитви «Отче наш»)
Слово вчителя.
Трагічна пам’ять про голодомор - то як чорний , незглибний колодязь,у який , можливо , і не хотілося б заглядати , - бо ж бачимо себе не такими,
якими б хотілося бачити. Але мусимо подивитися у цей колодязь чесно, нічого не приховуючи, аби очистити власні душі від скверни ; самовісповідатись і покаятись , аби не повторилося найстрашніше за всю історію України – штучне , насильницьке винищення людей.
Читець 5.
НЕ звільняється пам’ять ,
Відлунює знову роками .
Я зітхну … Запалю обгорілу свічу.
Помічаю : не замки –твердині,
не храми-
Скам’янілий чорнозем –
потріскані стіни плачу .
Піднялись , озиваються з далини .
аж в десятиліттях ,
немов з кам’яної гори надійшли.
Придивляюсь : « Вкраїна , 21 століття
і не рік , а криваве клеймо : « Тридцять три»»
Всі учасники запалюють свічки пам’яті.
Слово вчителя.
Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим , хто навічно пішов від нас,хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в пам’яті.
| 
